Наші прадіди – лицарі степу Запорозькі козаки – добрий звичай мали – пили, гуляли, гарні мислі мали!

Однак, їхнім правнукам потрібно «намотати на вус», що під час війни козаки практично не вживали ніяких хмільних трунків, тобто знали, в який час воювати, а в який веселитись, пити та гуляти. З історичних джерел достеменно відомо, що воювали Запорожці виключно на тверезу голову.  Порушників козацького закону чекала смертна кара. Отож, треба було добре в степу гуляти (воювати), щоб потім за мирної годиноньки пити та гуляти, гарні мислі мати…

Пропонуємо Вам мандрівку у часі вулицями справжньої козацької Слободи прямісінько до «Шинку – коса над чаркою», де на Вас чекатимуть частування бенкетними стравами. Чоловіки зможуть себе уявити бувалими січовими козарлюгами-рубаками, що спільно з товариством насолоджуються вільними від «війни» хвилинами, а отже, як і наші прадіди за мирної годиноньки, піднявши келихи із палаючою блакитним вогнем духмяною «варенухою» дружно та гучно гримнути «Ерго бібамус»! (лат. «Нумо, випиймо!»). Бо ж не секрет, що значна частина козацтва не тільки вільно володіла мовою тодішньої дипломатії – латиною, але й знала французьку та німецьку, турецьку та польську, бо ж навчалась у європейських університетах. А вже потім після Сорбони, Падуї та Генуї поверталась в «гніздо золотої вольності» – Запорозьку Січ, аби жертовно скропити своєю кров`ю побиту копитами татарських коней траву Наддніпрянських степів…

Панове товариство, у наших прадідів – козаків та шляхти, була своя церемонія вживання вареної горілки – «варенухи» – одного з найулюбленіших напоїв Наддніпрянської України XVII-XVIII ст.. Тож ми можемо сміливо та дужо на весь світ заявити, що на японську церемонію вживання чаю у самураїв є наша козацька відповідь – церемонія вживання знаменитого напою Середньовічної козацької Вкраїни – «варенухи».  Наші прадіди-козаки, заздалегідь змовившись, посилали до шинку пахолка чи джуру зі жменею золотих талерів чи дукачів, щоб їм зварили варенухи, аби наступного вечора зібратись відбірним товариством і всім гуртом гучно крикнути: «Ерго бібамус»! (лат. «Нумо, випиймо!»).

Варенуха – це прадавній гоноровий напій наших прадідів. Її пили як гетьмани, так і сотники, ну і, звичайно, прості козаки та шляхта.

Рецепт її приготування такий: бралась чимала макітра, куди насипались сухі яблука, груші, хвиги, родзинки, вишні, сливи; пересипалось це червоним та чорним перцем, імбиром, гвоздикою, цинамоном, мушкатом, лавровим листком та іншими прянощами; заливалось липовим медом та міцною горілкою (перваком). Макітра накривалась кришкою, заліплювалась житнім тістом та на 12 годин ставилась до печі «мліти», тобто варитися. Коли варена горілка була готова і товариство зібралось за столом, шинкарка привселюдно рогачами діставала макітру з печі, поволеньки знімала широку затичку з запеченої хлібної скоринки. В цей час хмільна пара з горшка могла спалахнути пекельним синім полум`ям. Козаки дружньо геготіли, тикаючи пальцями на вогнисте «люциперове питво», бо ж тільки справжній лицар міг подужати пекельне козацьке вариво. Німця, москаля чи ляха обов`язково скрутило б в баранячий ріг від варенухи. Варенуху не наливали, а насипали спеціальними корячками у так-звані кухлі – філіжанки.

Щиро по-козацьки оголошуємо про початок реєстрації компаній та фірм, котрі бажають весело та дружньо відсвяткувати передноворічний бенкет в козацькому селищі «Мамаєва Слобода».

Обіцяємо, що святкування будуть наповнені самобутнім національним колоритом Наддніпрянщини та козацьким запалом.

Козацьке гасло (девіз) передноворічних святкувань на «Мамаєвій Слободі» є застільний заклик наших прадідів – «Ерго бібамус»! (лат. «Нумо, випиймо!»)

У «Шинку – коса над чаркою» на заїдок дбайливі господині подаватимуть смачнющі Наддніпрянські історичні страви козацької доби (м’ясо печене на ринці, рубці, верещаку, ковбаси, шкварки, лисички у сметані на дерунах, рибу в огірковому розсолі, медовий узвар, сливову запіканку, медовуху, настоянку вишневу тощо).

У програмі передбачений сюрприз від козаків, де, крім усього, кожен із бажаючих зможе засвідчитись на віч, чи в нього є ще порох у порохівницях, або ж на посміховисько друзів показати себе легкодухим боягузом…

Після привітань та віншувань до шинку завітають троїсті музики, які разом з чепурними дівчатами з фольклорного колективу допоможуть Вам пірнути у вир давніх  українських танців: «Місяць» «Орлиця», «Ойра», «Гречаники», «Баламут», а відтак, відчути запальну та енергійну атмосферу середньовічної Наддніпрянщини.

Впродовж вечора бажаючі можуть здійснити прогулянку «Мамаєвою Слободою» на запряжених кіньми санях чи возі, зайти на гостину до справжнього святого Миколая, пошепки на вухо повідати йому, як поводили себе колеги протягом року, чи слухняними були, а відтак – отримати лозиною по дупі, або ж заслужити подарунки – печатні медові пряники, спечені в печі однієї з хат козацького селища.

Отож пропонуємо Вам, Вашим кумам, сватам, друзям та колегам відчути перцюватий присмак давніх українських старосвітських традицій. Адже святкування наповнені жартами, піснями та гарним настроєм в козацькому селищі «Мамаєва Слобода», що розташоване обіч витоку легендарної річки Либідь, всього-навсього за сім кілометрів від Хрещатика, практично в центрі столиці України, славному від віків місті Києві, додасть Вам бадьорості та снаги на весь наступний 2015 рік!

Про деталі передноворічної програми «До третіх півнів», а також можливість реєстрації та бронювання місць для Вашої компанії чи фірми, можна довідатись за тел.. 361-98-48; 066-091-12-79 або ж написати листа – mamayevasloboda@gmail.com

Давайте разом, по-козацьки, проведемо Старий та зустрінемо Новий 2015 рік у козацькому таки селищі «Мамаєвій Слободі»!