Святкуємо разом 1100-річницю з дня відзначення Покрова Пресвятої Богородиці та День українського козацтва, рівно як і храмове свято козацької Покровської церкви на «Мамаєвій Слободі».

Під Покровом Пресвятої Богородиці наші прадіди – лицарі Війська Запорозького Низового здійснювали дивовижні побіди над ворогами дідівської православної віри.

Козацька церква Покрова Пресвятої Богородиці на «Мамаєвій Слободі» є рідною молодшою сестрою Свято-Покровської церкви, що вивищувалась над Запорозькою Січчю в часи Богдана-Зиновія Хмельницького.

Божим промислом, саме наша козацька церква Покрова Пресвятої Богородиці, стоїть на широті схід-захід: за координатами – 50,26`06“ пн. ш. за цими ж координатами по лінії схід-захід 50,26`06“ пн.ш. на святих київських горах височіє найголовніший собор всього східного Православ`я – Свято-Успенський собор Києво-Печерської лаври. Такий промисел Божий є просто дивовижний і не може бути простим збігом.

Таке місце розташування вибране Самою Богородицею для першої козацької церкви спорудженої у новому тисячолітті, тож стоячи перед входом у наш храм, кожен прихожанин насправді стоїть перед входом до Свято-Успенського собору Києво-Печерської лаври.  

Лицарі степу – запорозькі козаки вважали храм Господній матеріалізацією неба на землі.

Саме таким храмом, де відчувається “матеріалізація неба на землі”, зовні скромним і дерев`яним, проте всередині теплим, щирим і дивовижно світлим є ставропігійна козацька церква в ім`я Покрова Пресвятої Богородиці на «Мамаєвій Слободі», храмове свято (День народження) якої відзначається 14 жовтня.

14 жовтня 2010р.- «День відкритих дверей».

В цей день з 8-30 до 18-00 вхід вільний і безоплатний для всіх бажаючих. Ласкаво просимо.

Захід розпочнеться:

• 8-30 – святочний церковний передзвін за участі кращого дзвонаря України.
• 9-00 – Божественна літургія з нагоди 1100-річниці з дня відзначення Покрова Пресвятої Богородиці.
• 11-30 – початок урочистостей з нагоди відзначення Дня українського козацтва: концерт козацьких та фольклорних колективів, кобзарів, лірників.
• Показовий виступ кращого в Європі кінного козацького каскадерського підрозділу під орудою отамана Олега Юрчишина.
• В програмі також: фехтування на шаблях, стрільба з лука – Печерська сотня реєстрового козацтва Предримирського (армія Богдана Хмельницького) під орудою курінного отамана Олександра Харченка.
• Козацький куліш.
• Козацькі єдиноборства за участі козаків-джур “Козацької лицарської школи”.
• Залпи козацьких гармат, фальконетів, ожиг та мортир.

За свідченнями очевидців остання Січова церква Покрова Пресвятої Богородиці відзначалась дуже багатим церковним начинням, ліпшого від якого у всій тодішній Російській імперії навряд чи можна було знайти. Убранство церкви відрізнялось благоліпністю, коштовною ризницею і дуже багатим церковним начинням. Царські врата в церкві останньої Січі були вилиті з чистого масивного золота та срібла. Ікони горіли золотими шатами із дорогоцінним камінням, а лики образів були писані найкращими візантійськими та афонськими іконописцями. Священні книги обкладені надзвичайно масивним сріблом із коштовними каміннями, ризи священицькі були гаптовані та куті найщирішим золотом. Під час Богослужіння запорозькі козаки тримали себе найвищим чином: статечно і благопристойно. При читанні Євангелія всі козаки приходили в рух, виструнювались на повний зріст, бралися за ефеси шабель, виймаючи леза до половини із піхов на знак постійної готовності захищати Слово Боже від ворогів Святої дідівської Православної  віри.

У запорозьких козаків у 16-18 ст. було у всезагальному звичаї перед смертю давати частину свого майна у церкву «на помин козацької душі». Такий же звичай був у них і після повернення з військових походів.

Наші прадіди – лицарі Війська Запорозького Низового мали добрий звичай після повернення з військових походів ділити свою військову здобич на три частини й найпершу частину «від усякого меча і весла» віддавати у монастирі і церкви власного і чужого краю. Про це, зокрема, співається й у козацьких думах, що дійшли до нас:

            Срібло, злото на три часті паювали:
            Першу часть брали, на церкви покладали,
            На святого Межигорського Спаса,
            На Трехтемирівський монастир,
            На святу січову Покрову давали,
            Котрі давнім козацьким скарбом будували,
            Щоб за їх, вставаючи і лягаючи,
            Милосердного Бога благали,
            А другу часть поміж собою паювали,
            А третю часть брали,
            Очеретами сідали,
            Пили та гуляли.

… А за віру хоч умріте і вольностей бороніте! Нехай вічна буде слава, же през шаблю маєм права! (Гетьман Іван Мазепа).