Опубліковано: 13 Сер 2008 15:13
Доля цієї української народної пісні має пригодницький сюжет. Вона з’явилась у XVIII ст. і одразу набула величезної популярності. Існувало кілька версій про те, коли вперше опубліковано пісню “Їхав козак за Дунай”. Відомий російський історик і письменник Микола Карамзін у біографічному словнику “Пантеон российских авторов”, виданому 1801 p., вперше називає автора цієї пісні. Це — Семен Климовський, харківський поет, добре знана і шанована у своєму товаристві людина.
Вважалося, що пісня “Їхав козак за Дунай” вперше була надрукована 1790 р. в збірнику “Собрание народных русских песен с их голосами”, укладеному М.Львовим та І.Прачем. Та згодом з’ясувалося, що до їхнього збірника вона потрапила лише 1806 р. при повторному виданні.
Однак і ця дата першої публікації виявилася неточною. У Державній публічній бібліотеці ім. М.Салтикова-Щедріна, що в Санкт-Петербурзі, мистецтвознавці натрапили на третю книгу збірника народних пісень для фортепіано. У другій частині книги було вміщено текст і музику цієї пісні. Отже, лише 1953 р. було точно встановлено дату першої публікації “Їхав козак за Дунай” – 1796 р.
Пісня цікавила не лише людей, залюблених у спів, а й професіональних музикантів. У 1815-1816 pp. великий німецький композитор Людвіг ван Бетховен використав обробку пісні “Їхав козак за Дунай” для голосу, віолончелі, скрипки і фортепіано. Іншого разу він подав її у “Варіаціях на російську тему”. Композитор, анітрохи не змінюючи мелодійності пісні, надав їй більшої ритмічності. Він, очевидно, вважав пісню “їхав козак за Дунай” за похідну, яку виконують під час маршів.
Майже в цей же час пісня з’являється друком в Англії. Варіації на тему цієї пісні написав німецький композитор – основоположник німецької романтичної опери – Карл-Марія Вебер. Її мелодію переклав для арфи французький музикант Моріс Дальвімар.
Лірико-романтичне звучання пісні “Їхав козак за Дунай” є характерною ознакою українського вокального мистецтва кінця XVII – початку XVIII ст. Простий сюжет оповіді про кохання й розлуку. І хоч в його основу покладено подію з реального життя (що характерно для народних пісень), твір набуває узагальнення.
Іван ЛЕПША
Микола ЧУБУК
ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ
Їхав козак за Дунай, – Не хочу я нічого,
Сказав: “Дівчино, прощай! Тільки тебе одного,
Ти, конику вороненький, Ти будь здоров, мій миленький,
Неси та гуляй!” А все пропадай!
– Постій, постій, козаче, Свиснув козак на коня:
Твоя дівчина плаче, – Зоставайся, молода!
Як ти мене покидаєш, Я прищу, як не згину,
Тільки подумай! Через три года.
– Білих ручок не ламай, Тебе ж, мила, не забуду,
Ясних очей не стирай, Поки жив на світі буду.
Мене з війни зі славою Коли помру на війні –
К собі дожидай! Поплач обо мні!