Доля цієї української народної пісні має пригодницький сюжет. Вона з’явилась у XVIII ст. і одразу набула величезної популярності. Існувало кілька версій про те, коли вперше опубліковано пісню “Їхав козак за Дунай”. Відомий російський історик і письменник Микола Карамзін у біографічному словнику “Пантеон российских авторов”, виданому 1801 p., вперше називає автора цієї пісні. Це — Семен Климовський, харківський поет, добре знана і шанована у своєму товаристві людина.

       Вважалося, що пісня “Їхав козак за Дунай” вперше була надрукована 1790 р. в збірнику “Собрание народных русских песен с их голосами”, укладеному М.Львовим та І.Прачем. Та згодом з’ясувалося, що до їхнього збірника вона потрапила лише 1806 р. при повторному виданні.

       Однак і ця дата першої публікації виявилася неточною. У Державній публічній бібліотеці ім. М.Салтикова-Щедріна, що в Санкт-Петербурзі, мистецтвознавці натрапили на третю книгу збірника народних пісень для фортепіано. У другій частині книги було вміщено текст і музику цієї пісні. Отже, лише 1953 р. було точно встановлено дату першої публікації “Їхав козак за Дунай” – 1796 р.

       Пісня цікавила не лише людей, залюблених у спів, а й професіональних музикантів. У 1815-1816 pp. великий німецький композитор Людвіг ван Бетховен використав обробку пісні “Їхав козак за Дунай” для голосу, віолончелі, скрипки і фортепіано. Іншого разу він подав її у “Варіаціях на російську тему”. Композитор, анітрохи не змінюючи мелодійності пісні, надав їй більшої ритмічності. Він, очевидно, вважав пісню “їхав козак за Дунай” за похідну, яку виконують під час маршів.

       Майже в цей же час пісня з’являється друком в Англії. Варіації на тему цієї пісні написав німецький композитор – основоположник німецької романтичної опери – Карл-Марія Вебер. Її мелодію переклав для арфи французький музикант Моріс Дальвімар.

      Лірико-романтичне звучання пісні “Їхав козак за Дунай” є характерною ознакою українського вокального мистецтва кінця XVII – початку XVIII ст. Простий сюжет оповіді про кохання й розлуку. І хоч в його основу покладено подію з реального життя (що характерно для народних пісень), твір набуває узагальнення.

Іван ЛЕПША

Микола ЧУБУК

                  ЇХАВ КОЗАК ЗА ДУНАЙ

Їхав козак за Дунай,                               – Не хочу я нічого,
Сказав: “Дівчино, прощай!                    Тільки тебе одного,
Ти, конику вороненький,                       Ти будь здоров, мій миленький,
Неси та гуляй!”                                          А все пропадай!

– Постій, постій, козаче,                         Свиснув козак на коня:
Твоя дівчина плаче,                                – Зоставайся, молода!
Як ти мене покидаєш,                            Я прищу, як не згину,
Тільки подумай!                                       Через три года.

– Білих ручок не ламай,                          Тебе ж, мила, не забуду,
Ясних очей не стирай,                           Поки жив на світі буду.
Мене з війни зі славою                          Коли помру на війні –
К собі дожидай!                                       Поплач обо мні!