Берегиня — богиня добра, захисту людини, оселі, малих дітей від хвороб та інших злих сил. Берегиня — оберіг непорушної вірності подружжя. Символом берегині є родинне багаття, в якому людина знаходить мир, спокій, любов і високу мораль. Рушники із зображенням берегині вивішували над вікнами й дверима. Мідні або глиняні обереги із зображенням богині носили на грудях. Найкраща пожертва берегині — це пахучі трави, особливо полин, любисток, м’ята. Зображення берегині часто подибуємо на вишиванках та писанках. Зображення чотирирукої, навіть шестирукої берегині можна бачити на деяких археологічних знахідках із бронзи.

Ім’я берегині (у формі множини) неодноразово згадується у писемних джерелах XI—XV ст., зокрема у «Слові про ідолів» (XII ст.), відомому також під назвою «Слово святого Григорія»: «Це ж словени почали трапезу ставити Роду і рожаницям раніше їхнього бога Перуна, а ще раніше клали треби [їжу] упирям і берегиням».

Давнє слово брег (берег) означає гора; а тому назва «берегиня» могла використовуватися у розумінні гірських духів — горинь, а також водяних дів. За народними віруваннями, русалки живуть не тільки біля річок, а й у горах, а подібні до них мавки живуть біля вершин гір; чехи називають високі гори babi-gory, babie gory. На думку О.Афанасьєва, ці бабині, русалчині гори зіставляються з народними уявленнями про положисті береги річок. Учений також зазначає, що у числі велетнів народний епос згадує, крім богатиря Горині, дів-хмар, які називалися берегинями (назва, тотожна з «баба-гориня»). Про берегиню згадується й у «Велесовій книзі»:

Течуть ріки великі на Русі.
І журчать вони, повноводні,
співи стародавні про тих бояр,
що не боялись до полів проти готів виходити
і багато літ битися за вольність руську.
Ті славні, нічого не берегли, ані життя свого.
Так сказала їм Берегиня.