Святкування Великодня та «Гоніння смерті» з Українських земель на території козацького селища «Мамаєва Слобода»
Дата події: 15 квітня 2017 року

Христос Воскрес – Воскресне і козацька Україна!

В суботу 15 квітня 2017 року о 22–00, а саме в ніч перед Великоднем, до початку святочної полуношниці в козацькій церкві Покрова Пресвятої Богородиці на «Мамаєвій Слободі» розпочинаються читання Діянь святих Апостолів. Далі, після виходу Хресним ходом священика та прихожан з церкви та стояння біля її західних врат, коли у замкненій церкві вже нікого з людей  немає, янголи виводять Спасителя із гробу, а святі угодники виходять із ікон та цілуються між собою – Христосуються!

У наших пра­ді­дів, Запо­розь­ких коза­ків, в той час, коли в цер­кві йшла від­права, непо­да­лік на вигоні козаки, котрі не змо­гли вмі­сти­тися в цер­кві – роз­па­лю­вали бага­ття, вла­што­ву­ючи так звані «гоні­ння смерті».

«Вогнище під Великдень,то так, як Ісу­сові при­сві­чу­вали, коли Він мав воскре­снути» – так поясню­вали наші пра­діди.

Для цього бага­ття вва­жа­лося за добру при­кмету поцу­пити у жида-шин­каря діжку або колесо від ста­рого воза – «щоб було чим роз­па­лити вогнище». Також для цього вогню різали десь в леваді суху вербу чи дере­вину дуба – «бо в сухому дереві нечи­ста сила хова­є­ться». Вогонь у багатті під­три­му­вали цілу ніч про­тя­гом слу­жби в цер­кві, та так, щоб вогнище було видно на все селище.

Очи­ще­ння землі вогнем від уся­кої нечи­сті, що від­бу­ва­лося під час «гоні­ння смерті» три­вало цілу ніч. Дрова під­ки­дали аби вогонь не гаснув, бо «янголи над селом літа­ють». Дій­ство не при­пи­ня­лось до того часу, поки свя­щен­ник не стане перед цар­ськими вра­тами облич­чам до народу і не скаже: «Хри­стос Воскрес!!!», а люди у від­по­відь йому: «Воі­стину Воскрес!!!».

Також у наших пра­ді­дів був гар­ний зви­чай: «На Велик­день, кожен нама­гався бодай кілька разів сми­кнути за моту­зок і вда­рити у цер­ковні дзвони», адже це, за наро­дними віру­ва­н­нями при­но­сило родині щастя та доста­ток. Тож всі нави­пе­редки нама­га­лися під­ня­тись на дзвін­ницю і задзво­нити у цер­ковні дзвони. Тому дзвони, у Сві­тле Хри­стове Воскре­сі­ння нести­ха­ючи лунали над укра­їн­ськими місте­чками, сло­бо­дами та селами цілі­сінь­кий день!

«На Велик­день цілий день дзво­нять. Хва­лять собі, як хто пер­ший, уку­сивши паски, або свя­че­ного яйця, задзво­нить. Проте, молоді парубки, що ближче цер­кви сидять, пере­бі­га­ю­ться, аби пер­ший задзво­нив. Коли з’їдять обід, при­хо­дять до цер­кви і старі і молоді, бо ж колись на Укра­їні люди дуже гарно вміли на дзво­нах видзво­ню­вати – «грати».

Козаки та дівчата-козачки «Мамаєвої Слободи» запрошують всіх долучитися до наших праотцівських традицій: прийти до церкви Покрова Пресвятої Богородиці на всеношну помолитись, посвятити паску та наїдки. Ті, що не помістяться в церкві, зможуть кинути суху дровиняку з «нечистою силою» у  вогнище, взявши посильну участь у «Гоніннях смерті» з української землі…

Всі хто забажає піднімуться на дзвінницю поряд із церквою аби вдарити в «Благовіст» та заграти на інших церковних дзвонах!

Можливо Вам буде цікаво довід­а­тись, що наші пра­пра­пра­діди козаки освя­чу­вали паску та наїдки з напо­ями не коши­ками, а цілими возами…
Далі наво­димо один із опи­сів суча­сника:

Скоро Велик­день! Ось тут то й про­яв­ля­є­ться щире укра­їн­ське хлі­бо­соль­ство: нав­коло цер­кви сто­ять вози на яких при­ве­зено їстівне для освя­че­ння. Іскри­стий гумор укра­їн­ців в цей момент про­яв­лявся на раху­нок фізіо­но­мій сма­же­них поро­сят та незу­гар­но­сті деяких госпо­динь, що не зуміли як слід допе­кти пасок. Адже нема госпо­даря, навіть най­бі­дні­шого, котрий би до  цього Сві­тлого дня не мав печене порося, ков­басу, паски та при­наймні декіль­кох кра­ше­них яєць.

А ось Вели­ко­дній стіл замо­жного козака чи шля­хтича, де госпо­дині ретельно при­три­му­ю­ться рідної ста­ро­вини від­рі­знявся вишу­ка­ною різно­ма­ні­тні­стю наїд­ків: дві, три навіть чотири вели­тен­ських солод­ких пасок із добір­ного кру­пча­того боро­шна на коров’ячому маслі, яйцях, цукрі та меду; одна чи дві кислих паски; сирна паска, ягня із вер­шко­вого масла; пара запе­че­них поро­сят – одне без начинки, інше – начи­нене гре­чкою з печін­кою, в зубах у них хрін; двоє запе­че­них ягнят – одне без начинки, друге начи­нене мигда­лем, родзин­ками з рисом; сте­гно вудже­нини (буже­нина) та сте­гно вудже­нини під сіто­чкою із паперу; кен­дюх (саль­ти­сон); голова кабана в нату­ральну його вели­чину з очима з маслин; цибуля зелена; парос­тки салата зеле­ного; полу­ми­сок пшона, на ньому в сіль­ни­чці сіль кримка; чималі шма­тки духм’яного сала з про­різзю; декілька видів ков­бас: кров’янка, ков­баса про­ста дома­шня, ков­баса по-пан­ськи, печін­кова та інші; коров’яче масло; сир; сме­тана; вінки цибулі; все це обкла­дено фар­бо­ва­ними в синю, жовту, мар­му­рову і най­більше в чер­вону фарбу йяцями; ці яйця були як гусячі так і курячі. Поряд із цими наїд­ками в што­фах та дзба­нах сто­яли декілька сор­тів горі­лок та нали­вок; тут були і пер­ча­ківка, і кал­га­нівка, і кар­да­мо­нівка, і кусака, і слив’янка, і мали­нівка, і горо­би­нівка, тер­нівка та медо­вуха.

Ось такі смачні наїдки везли возами на освячення до церкви наші прапрадіди козаки Війська Запорізького Низового у Світле Христове Воскресіння.

P.S. «Мама­єва Сло­бода» горда з того, що пер­ший коза­цький храм збу­до­ва­ний у новому тися­чо­літті, а саме наша став­ро­пі­гійна коза­цька цер­ква в ім‘я Покрова Пре­свя­тої Бого­ро­диці сто­їть на широті схід-захід: за коор­ди­на­тами – 50,26‘06“ пн. ш. за цими ж коор­ди­на­тами по лінії схід-захід 50,26‘06“ пн.ш. на свя­тих київ­ських горах висо­чіє най­го­лов­ні­ший собор всього схі­дного Православ‘я – Свято-Успен­ський собор Києво-Печер­ської лаври. Згодь­тесь, такий про­ми­сел Госпо­дній є насправді диво­ви­жний і не може бути про­стим збі­гом. Адже при­бли­зно на цій же самій лінії, крім сто­лиці чуба­тих слов‘ян – міста Києва, сто­ять не менш славні слов‘янські міста. Це зокрема сто­лиця Чехів – Прага (широта 50,70); давня сто­лиця поля­ків – Кра­ків (широта 50,03); сто­лиця сло­ва­ків – Бра­ти­слава (широта 48,08); дав­ній полі­ти­чний центр на зем­лях літо­пи­сних білих хор­ва­тів – місто Львів (широта 49,50); а також місто, яке роз­та­шо­вано на дав­ніх укра­їн­ських зем­лях літо­пи­сного пле­мені сів­рю­ків, або ж суві­рів – Хар­ків (широта 50,00).

Коли дзвони над коза­цькою цер­квою Покрова Пре­свя­тої Бого­ро­диці вда­рять у «Бла­го­віст» і свя­ще­ник ставши перед Цар­ськими вра­тами скаже: «Хри­стос Воскрес!!!», то весь так зва­ний “слов‘янський пояс” від міста Праги і до Хар­кова, по оби­два боки від широти 50,26,06, почує цю раді­сну вість із коза­цького серця сто­лиці Укра­їни!

Христос Воскрес – Воскресне і козацька Україна!

 

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

150грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнВимушені переселенці
  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
    Крім організованих груп
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани війни з Росією
    та їхні діти. За наявності посвідчення учасника бойових дій (УБД)

Придбати квитки

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»