Споконвіку на землях «чубатих слов`ян – русинів», які з середньовіччя більш знані в Європі як українці, головною стравою на Масляну були вареники з сиром та сметаною. Щоправда, сама назва свята Масляна не була дуже поширена, більшість України завжди йменувало це свято Колодій! Також в Україні були й інші назви цього свята: Масляна, Масниця, Масляниця, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Бабський тиждень. Однак, не зважаючи на назву, головною стравою впродовж всього «Бабського тижня» був вареник із сиром… Тож вареники на Колодій (Масницю чи Масляну) в цю пору наші прадіди – «чубаті слов`яни» українці варили щодня, натомість «бліни» на Масницю споживали лише в кількох північних районах Слобожанщини (тепер Сумська та Харківська область), які межували з угро-фінським населенням московії…

Не дарма ж наші прадіди Запорозькі козаки кепкуючи над московитами, казали, що на Масляну: «… і турки вареники їдять!», то про нас православних і мови не може бути!

Ось як пише у 1850 році (166 років тому) український етнограф та громадський діяч Н.А.Маркевич в газеті «Петербуржские ведомости» про Масляну: «В конце февраля приходит Масляница; женщины волочат колодку, т.е. идут по домам  и привязывают парубкам и дивкам небольшую колодку к ноге, в наказание за то, что не вступили в брак в прошлый Мясоед. Эту колодку можна снять не иначе как за некоторый выкуп; на собраные деньги пируют и вместо блинов московских подают вареники со сметаною; на маслянице это главное блюдо».

Початок заходів на ярмарковому майдані «Мамаєвої Слободи»
як 12 так і 13 березня 2016 року о 12-00.  Ласкаво запрошуємо!

З нагоди віншування українського вареника з сиром, як головної страви на Масляну по обох берегах Дніпра, господинями «Мамаєвої Слободи» буде виліплено понад 20 000 вареників із солоним та солодким сиром! Також можна буде посмакувати й іншими стравами з сиром: сирниками, налисниками, пиріжками, сирною бабою, сирною запіканкою…

На слобідському ярмарковому майдані вже традиційно відбудуться командні змагання на найшвидше поїдання українських вареників із сиром та російських «блінов».

Дружні змагання відбудуться під козацьким гаслом: «Вареники чи Бліни»? Хочемо принагідно нагадати, що всі попередні роки під час змагань: «Хто кого? Вареники чи російські бліни?» останні були завжди зганьблені, адже постійно перемагала команда, що їла українські вареники з сиром!

Для «любителів» відзначати Масляну на московський кшталт, цебто з «блінами-сонечками» повідомляємо, що термін «колодій» увійшов до українських писемних джерел більш як 400 з лишком років тому, тобто в добу козаччини. Однак свято «Колодій» безперечно існувало й до першої писемної згадки про нього. На думку більшості дослідників слов`янської старовини – «Колодій» не має аналогів у жодного сусіднього з Україною народу, тобто не запозичений ні в кого. Це є наше власне дуже давнє свято, яке занурене своїм корінням у дохристиянські часи, можливо навіть до матріархату, коли наші прадіди вшановували Велику Богиню Матір – Макош (Богиню жіночої долі). Велика Богиня Матір мала й багато інших імен, які здебільшого не дійшли до нашого часу. Тому в святкуваннях Колодія простежуються елементи глибинних вірувань доби, коли жінка на наших землях була головною (матріархату). Саме тому, тиждень, коли віншували Велику Богиню Матір, як покровительку шлюбу та сім`ї і називався «бабським», адже в цей тиждень українські жінки виробляли з чоловіками все, що хотіли. Наприклад, дівчина сміливо могла засватати будь якого уподобаного парубка і він не мав права їй відмовити. Також жінки могли змусити парубка одружитись на дівчині, що завагітніла від нього… Продовження роду – от що було головним на слов`янському святі «Колодія» на відміну від угро-фінів московитів, де «хоронили зиму» з «блінами». Отже стає зрозумілим, чому святковою стравою були вареники з сиром, адже «вареник», то молодий місяць, що символізував собою жіночу цнотливість (незайманість). «Колодка» ж, яка дала назву святу давніх слов`янських племен Наддніпрянщини, в жартівливій формі уособлювала собою чоловіче начало, цебто прутень (фалос). Ось яку ритуальну пісню в XIX ст.. записала Леся Українка, вчитайтесь, будь ласка:

Ой упала колодойка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані треба?
Ой треба ж нам та й до пані воза,
Ой наша пані, як червона рожа.
Ой упала колодойка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані треба?
Ой треба ж нам та й до пані дишля,
Ой наша пані, як червона вишня…

Панове, і де тут «московська весна» з її «сонечком» та блінами? Хіба Ви не розумієте, що мається на увазі під метафорою «… Наша пані, як червона рожа…» і чому треба пані воза і до нього дишло…    

Не дарма ж український вареник у поляків називається «Руські піроги». Бо ж пиріг, це від слова пирувати (святкувати). Отже, ритуальна (святкова) страва на «Колодія» це вареник з сиром, а не блін. Адже це давнє слов`янське свято має зовсім іншу ідеологію, відмінну від угро-фінських племен московії. У нас йдеться про продовження роду (життя), а у них про поховальний обряд зими. Зима вмерла – її хоронять (спалюють опудало). У нас не тільки різні свята з москалями, але й відмінна ментальність. Ми святкуємо продовження життя, а вони відзначають похорони зими та їдять бліни, як головну страву під час похорон ще до XIX ст.. у північно-східних губерніях московії.

Обряд «Колодки» або ж «Колодія» відзначали напередодні Великого посту, в останній тиждень м’ясниці, в народі його ще називали «сиропусним». Цей тиждень був останнім терміном коли ще можна було справляти весілля…

Отже тих парубків які не встигли оженитися чекала «жорстока жіноча кара» – Колодій.

В різних областях України були свої особливості святкування, проте в основній масі цей обряд тривав протягом тижня. Кожен день святкування Колодія мав свої «іменні наклички». В понеділок «колодка народилася», у вівторок «хрестилася», середа – «похрестини», в четвер – «помирала», в п’ятницю її «хоронили», а в суботу «оплакували». В неділю, останній день Масляної, молодь «волочить колодку»! Заздалегідь домовившись збиралися в шинку – «щоб поколодкувати», після цього, замовивши горілки, виголошували здравиці (тости) і вітали один одного. Все це носило жартівливий характер. Покараним дорослим чоловікам та жінкам за те, що не одружили у цьому році своїх дітей, прив’язували колодку до лівої ноги, а дівчатам та хлопцям на ліву руку або до пояса й не дозволялось її знімати доти, доки не відкупиться, тобто не поставить в шинку могорич. Жіноцтво робило складчину  із принесеного сиру, вареників, масла, яєць і горілки. Кожному чоловіку чи парубку, хто на ту пору заходив до шинка молодиці чіпляли колодку, заздалегідь заготовлену напередодні, за що він мав відкупитися поставивши могорич медовухою чи горілкою. Співи, музики, танці тяглися аж до третіх півнів. Почастувавшись гурт співав: «Чому мені горілочки не пити, коли в мене хорошії діти…».

«Колодка» в шинку мусила викупитись, загодити і шинкаря і музик.

Саме тому в старовину «Колодій» називали «бабським святом». Дійсно, свято було жіноче й ніхто з чоловіків не смів жінкам ні в чому перечити, а жваво брав участь у всіх їх іграх та жартах.

Віншування «Вареника з сиром», як головної святкової страви «чубатих слов`ян» на Колодій (Масляну) будуть проводитись 12 та 13 березня з 12-00

Кожна  неодружена дівчина та хлопець отримають на ярмарковому майдані «Мамаєвої Слободи» колодку, яку прив’яжуть до лівої руки. «Власники» цієї колодки мусять знайти дорогу до «Шинку – коса над чаркою», де на них  чекатимуть не тільки троїсті музики, але й частування та жарти веселих молодиць (всі власники «колодок» будуть частуватись слив’янкою). Також біля «свинячого перелазу», що веде до «Шинку – коса над чаркою» будуть проводитись народні гуляння та варитиметься в здоровезних казанах, із кількох видів круп, славнозвісна козацька каша «Тетеря» та вареники з сиром.

Тож скуштувавши українських вареників із сиром, або ж налисників, пиріжків із сиром, сирників та запивши їх звареним на відкритому вогні козацьким хмільним напоєм «Мусулєс» (глінтвейн), або ж медовухою чи вишневою наливкою, охочі зможуть гайнути вулицями «Мамаєвої Слободи» на запряжених кіньми санях або возі, покатати своїх дітей на гойдалці чи поторгуватись із перекупками, придбавши собі традиційні українські сувеніри на Слобідському ярмарковому майдані.  

Фольклорний колектив допоможе Вам відчути атмосферу середньовічної Наддніпрянщини.

Відсвяткуємо Колодій (Масляну) так же ж весело, як це вміли робити наші прабабусі!

Давайте спільно згадаємо добу матріархату, коли кожен воїн-козак впродовж всього «Бабського тижня» на Колодій був «підкаблучником», але не переставав бути мужнім чубатим воїном!

Благослови, Мати, Колодій святкувати!