Року Божого 2013, 21 листопада в день небесного провідника українського воїнства Архистратига Михаїла розпочнеться велике козацьке спортивне свято «Козацька Варта».

Народна легенда розповідає, що коли Господь Бог прогнівався на сатану і на його прихильників, то наказав Михайлу Архангелу вигнати їх із неба. Тоді Архангел кинув громову стрілу та вигнав нечестивого з неба.

«Михаїл – Архангел! Закрий Ти мене залізними дверима і замкни тридев`ятьма замками-ключам. І рече мені, рабу Божому, Михаїл Архангел: закриваю я тебе, раба Божого …, залізними дверима і замикаю  тридев`ятьма замками-ключами і дам ключі зіркам…Візьміть ключі, понесіть на небеса!». Так молились наші прадіди козаки характерники до Святого Архистратига Михаїла, просячи в нього небесної помочі перед боєм.

Відтак, щиро запрошуємо всіх в кого в жилах тече горда дідівська кров, прибути в День відзначення Свята Архистратига Божого Михаїла на велике козацьке спортивне свято «Козацька Варта».

Початок заходу 21 листопада 2013 року об 11-00, після служби Божої в козацькій ставропігійній церкві Покрова Пресвятої Богородиці.

Захід сам по собі є унікальним, адже в спортивному козацькому святі візьмуть участь:

– курсанти Навчально-наукового інституту контррозвідувальної діяльності Національної академії Служби безпеки України;

– курсанти Національної академії внутрішніх справ;

– курсанти Військового інституту Київського національного університету ім. Т.Шевченка.

Під бій бойових литаврів та шелест гордих стягів відбудеться презентація зброї козаками «Мамаєвої Слободи» верхи на конях, а саме: бої на шаблях із супротивником. Початок змагань між курсантами СБУ, МВД та  Військового інституту Київського національного університету ім. Т.Шевченка розпочнеться з веселих пісень дівчат-козачок. Кожна з трьох команд буде складатись з 10 осіб. На початку заходу буде проведено жеребкування. Учасникам змагань, як спадкоємцям славнозвісної козацької розвідки та контррозвідки буде запропоновано вибрати колір кушака (пояса), також їм буде надано шаровари, чоботи, вишивані сорочки.

Команди пройдуть різні випробування, інтелектуальні завдання (кожен із учасників отримає аркуш з п`ятьма запитаннями на тему української культури, історії та козацьких традицій). Саме з цього завдання розпочнеться командоорганізуючий квест «Похід за сіллю». На території «Мамаєвої Слободи» кожна з команди спочатку шукатиме свій віз, потім колеса до цих возів, потім шукатимуть саму сіль у мішках, швидко вантажитимуть її на воза. Завантажений мішками віз із сіллю, команда повинна буде якнайшвидше провезти вулицями «Мамаєвої Слободи», долаючи перешкоди та засідки дістатись до фініша. Також учасники команд будуть підіймати гирі, перетягувати линву (канат), братимуть участь у козацьких дужаннях (боротьбі), показуватимуть свою спритність, рівно як і пройдуть «шлях до Мамая», тобто мають здобути у кулачних двобоях козацький стяг, що вивищуватиметься на кургані. А також пройдуть інші перешкоди та випробування. По завершенню учасників свята «Козацька Варта» чекатимуть випробування на козацький лицарський етикет, а саме: українські народні танці з дівчатами-козачками «Мамаєвої Слободи». Судді оцінюватимуть артистичність, шляхетський гонор кожної команди. За результатами проведених конкурсів відбудуться народні гуляння та привітання переможців. Команда, що посяде перше місце отримає у винагороду печеного на рожнах (вертелі) барана та казан козацького кулішу.

Це свято не дарма має назву «Козацька Варта», адже в розпалі визвольної боротьби українського народу за здобуття Державної Незалежності, під проводом Хмельницького, таємні служби Римської Курії (отці- єзуїти), спільно з таємною службою Жечі Посполитої розпочали активну  підготовку до перевороту в козацькій верхівці, цебто до повстання проти Гетьмана України.

У спецслужб було кілька варіантів таких заходів: починаючи від підступного вбивства самого Хмельницького, до збройного заколоту проти нього частини невдоволеної козацької старшини, котрі, насправді, були таємними агентами сусідніх держав.

Так у березні 1649 року у Варшаві відбулася таємна нарада, в якій брали участь сам король, канцлер, підканцлер, кілька сенаторів і пан Смяровський, колишній черкаський підстароста. Секретар польського уряду Ієронім Піночі лаконічно записав: «…Його величність король вирядив його до Хмельницького наче у посольстві, насправді ж для бунту». І такі заходи спецслужби Римської Курії та Жечі Посполитої вживали постійно, намагаючись зруйнувати підвалини молодої Української Держави, однак спецслужби Війська Запорозького Низового викривали ці численні змови, котрі були спрямовані як проти Гетьмана, так і проти Війська Запорозького Низового. Осідок тодішньої козацької розвідки та контррозвідки розташовувався в Суботові на території родового маєтку Гетьмана Богдана Хмельницького. Очолювала козацьку спецслужбу, тобто розвідку та контррозвідку, людина, на перший погляд з непримітною посадою – Чигиринський городовий отаман на ймення Лаврін Капуста.  

Саме під орудою цього Запорозького козака діяла ціла армія козацьких розвідників, дезінформаторів, провідників-смертників та диверсантів. Одні з них «випадково» потрапляли в полон до поляків і там, люто катовані, починали говорити оту святу неправду, задля якої їх послано і завдяки якій вони могли прислужитися своєму війську й рідному українському народові. Другі були вухами й очима Війська Запорозького. Треті виступали речниками повстанських ідей, агітаторами. Були й контррозвідники. Агентура активно діяла не тільки в Україні, а й у Варшаві, Москві, Стамбулі, Литві. В історичних джерелах та в розвідках дослідників пізніших часів їх називають «емісарами Хмельницького». І саме їм, козацьким лицарям «невидимого фронту», командування повстанської армії завдячувало багатьма своїми успіхами не лише на воєнних, а й на дипломатичних полях битв.

Сучасні історики згадують декілька найбільш відомих диверсійних акцій гетьманської спецслужби. Так, влітку 1648 року десятеро юнаків за наказом Хмельницького перейшли на бік поляків, маючи завдання вбити найзапеклішого ворога козаків — князя Ярему Вишневецького. «Перебіжчики» просили зустрічі з ним, але той ухилився і наказав слугам стежити за гостями. Через необережність одного з них козацьких посланців викрили й стратили, посадивши на палі. Однак, раптову смерть князя Вишневецького 20 серпня 1651 року варто все таки віднести до заслуг саме козацької розвідки Української Держави. 

Джерела засвідчують, що взимку 1651 року під загальним контролем Богдана Хмельницького спецслужби Війська Запорізького провели одну з найграндіозніших у тогочасній Європі розвідувальних операцій: до Корони Польської направили близько двох тисяч українських шпигунів, які мали завдання збирати найрізноманітнішу інформацію, проводити диверсійні акти та готувати повстання. Також вони мали поширювати чутки про надзвичайну бойову міць армії Хмельницького і тим самим викликати панічний настрій серед місцевого населення. Більшість козацьких розвідників (до речі, серед них були й жінки) під час виконання цього важливого завдання вдавали з себе жебраків, калік, «пілігримів», мандрівних циркачів, кобзарів, в окремих випадках — священиків, прочан або ченців. Як згадував пізніше шляхтич Андрій з Олеська: «Хмельницький послав їх углиб Польщі, дав кожному по золотому і доручив вступати у військо чи ставати до праці. Коли шляхта піде на Україну, тоді вони мали палити і нищити їхні будинки».
           Чи варто казати, що острах Варшави перед козацькими спецслужбами був величезним.  Так, поляки вважали, що Богдан Хмельницький, беручи до уваги неприхильність турецького султана Ібрагіма до української справи,  використовуючи таємну козацьку розвідку, звернувся безпосередньо до яничар, які за його намовою 8 червня 1648 року вчинили палацовий переворот. Адже саме після цього превороту, політика Оттоманської Порти зазнала разючих змін по відношенню до України. Саме під час заколоту в Стамбулі перебували посли з Чигирина, що й стало підставою для таких висновків.

Не дарма поляки так вважали, адже спецслужби козацької Держави Богдана Хмельницького викривали більшість численних змов, як проти Гетьмана, так і запобігали та нейтралізовували диверсійні акції, чим підтверджували реноме однієї з найкращих розвідок та контррозвідок в тогочасному світі.

27 липня 1657 року Богдан Хмельницький помирає. Після смерті його тіло забальзамували і воно ще місяць перебувало в одній із Чигиринських церков для прощання з народом. Потім Хмельницького урочисто поховали під Іллінською церквою містечка Суботів. Однак, як стверджують перекази, наступного дня після похорону Лаврін Капуста разом із козаками своєї таємної служби, скритно від усіх перепоховав тіло великого Гетьмана. І як потім з`ясувалось не дарма, адже у 1664 році каральний загін Коронного війська на чолі з польським наказним Гетьманом Стефаном Чарнецьким увірвався в родовий маєток Богдана Хмельницького Суботів та наказав викопати тіло Богдана, спали його та вистрілити попилом з гармат.

Козак Лаврін Капуста був не тільки здібним організатором Середньовічної козацької розвідки та контррозвідки, але й хоробрим козаком та учасником усіх головних битв Визвольної війни – Корсунської, Пилявецької та багатьох інших.

«Всі народи, що живуть на світі, завжди боронили і боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність; і навіть найнижчі на землі тварини, які суть звірина, худоба і птаство, боронять становище своє, гнізда свої і немовлят своїх до знемоги; і природа з волі Творця всіх і Господа дала їм різне для того знаряддя в самих членах їх» (Богдан-Зиновій Хмельницький)

«Ой полети, галко, ой полети, чорна, да й на Січ риби їсти; Ой принеси, галко, ой принеси, чорна, від Кошового вісті…»