Козачки в третій день «бабського тижня» запрошують на відтворення давнього обряду «похрестини колодки» на «Мамаєвій Слободі»
Опубліковано: 06 Бер 2013 11:32

Козачки «Мамаєвої Слободи» в третій день «бабського тижня» на Масляну запрошують на відтворення давнього обряду «похрестини колодки». Початок заходу – 13 березня 2013 року о 12-00 в приміщенні «Шинку – коса над чаркою». Дівчата та молодиці весело привітають всіх із «похрестинами колодки», почастують присутніх варениками з сиром, наливками та настоянками, виголосять здравиці з нагоди початку козацької Масляної.

Молодиці «Мамаєвої Слободи» проводитимуть це свято, тому що в козацьку добу саме в цю пору по селам та містечкам України вареники варили щодня.

Наші прадіди, кепкуючи над москалями, казали, що на Масляну «і турки вареники їдять!», а про нас, православних християн, і мови не може бути!

Однак головні гуляння в козацькому селищі «Мамаєва Слобода» на Колодія (Масляну) відбудуться в суботу та неділю 16-17 березня 2013 року о 12-00. На ярмарковому майдані розпочнеться свято українського вареника з сиром як головної страви на Масляну в козацькій Україні.

Відкритий лист до громадського діяча та співака Олега Скрипки.

З  нагоди відродження свята Колодія (Масляної), звертаюсь особисто до Вас, як до відомого громадського діяча та співака зі щирим козацьким проханням припинити подальшу популяризацію та рекламу традицій святкування російської Масляної на українських козацьких землях, як це зараз відбувається за Вашої участі в телевізійному просторі України.

Змушений нагадати Вам, пане Олеже, що в 60-70-ті роки минулого століття, в часи Брєжнєва та Суслова,  споконвічна українська традиція святкування Колодія (Масляної) була замінена на запозичений з Росії варіант. Таким чином, «російська зозуля» безсоромно залізла до нашого Родового «гнізда» і викинула з нього самобутню традицію наших прапрадідів. Варто вказати, що традиції святкування Масляної в Україні та Росії істотно відрізняються. Більше того, український Колодій (Масляна) не має аналогів у наших сусідів, цебто не запозичений, а відтак потребує нашого всебічного захисту та підтримки. Така самобутність яскраво засвідчує, що витоки святкування Колодія (Масляної) по обох берегах Дніпра сягають в глибину тисячоліть…

Ось як описує зрозумілими для росіян термінами свято Масляної (Колодія) на українських землях, ще у далекому 1850 році, себто 163 роки тому, видатний український етнограф та громадський діяч М. Маркевич в газеті «ПЕТЕРБУРЖСКИЕ ВЕДОМОСТИ»: «В конце февраля приходит Масляница; женщины волочат колодку, т.е. идут по домам  и привязывают парубкам и дивкам небольшую колодку к ноге в наказание за то, что не вступили в брак в прошлый Мясоед. Эту колодку можна снять не иначе, как за некоторый выкуп; на собранные деньги пируют и вместо блинов московских подают вареники со сметаною; на маслянице это главное блюдо».

Маю тверде переконання, що відродження українських спадкових традицій потребує не тільки нашої спільної всебічної підтримки, але й практичної форми реалізації. Прадавнє свято Колодій має право на реабілітацію та життя на рідних землях, адже українці дістали в спадщину від прадідів не менш цікаві традиції святкування Масляної, ніж вони є у росіян. Тож в третьому тисячолітті слід не на словах, а на ділі припинити практику русифікації України, до якої мимоволі Ви стали причетні… Немає сумніву, що багато українців, котрі поважають та шанують Вашу творчість, не дуже хотіли б, аби Ви допомагали тим, хто намагається стерти з лиця землі наш народ через знищення самобутніх традицій, культури, мови, історії.

Згодьтесь, що багато хто з молоді, дивлячись на те, як Ви у вишиванці з телеекрана запрошуєте на святкування  Масляної, сприймає це як популяризацію правдиво українських автентичних традицій, навіть і не підозрюючи, що насправді в телеефірі здійснюється активна пропаганда  осучаснених традицій святкування Масляної, котрі  побутували  в центральних та північно-східних губерніях Російської імперії. Це, насправді, і є «тиха» русифікація, замаскована під весняне свято, коли замість свого ми вже вкотре  отримуємо перелицьоване чуже…

Сподіваюсь, пане Олеже, що Ви з розумінням віднесетесь до моєї конструктивної  критики й надалі будете проводити «Країну Мрій Різдвяну» на території козацького селища «Мамаєва Слобода», як це і було попередні три роки, рівно як і інші культурно-мистецькі заходи, котрі спрямовані на відродження українських традицій.

Користуючись нагодою, звертаюсь до науковців кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Києво-Могилянської академії, музею Івана Гончара, Національного музею архітектури та побуту (с. Пирогів), а також до інших осередків української культури, що працюють в царині відродження дідівських традицій, з проханням не сидіти склавши руки, а активними просвітницькими заходами підтримати моє звернення з тим, аби Україна дійсно була Українською.

З належною шанобою
Козак Левушківського куреня
Війська Запорозького Низового
Костянтин Олійник (рука власна)

Прадавній обряд «Колодки» або ж «Колодія» відзначали напередодні Великого посту в останній тиждень м’ясниці, в народі його ще називали «сиропусним». На відміну від України, на території Росії це свято називалось «Масляна». В областях між Петербургом і Північним Уралом головною стравою були «блины» (млинці). У нас же, на козацькій Україні, головною стравою на Масляну споконвіку були вареники з сиром та сметаною. Крім того, цей тиждень був останнім терміном, коли ще можна було справляти весілля… Отже, тих парубків, які не встигли оженитися, чекала «жорстока жіноча кара» – «Колодій»!

На українських землях тиждень, протягом якого тривала «Масляна», починаючи з понеділка, неспроста називали «бабським святом». Адже дійсно, свято «Колодія» було на правду жіноче, тож ніхто з чоловіків чи парубків протягом тижня не брався жінкам ні в чому перечити, а з покірністю «вола» брав жваву участь у всіх їх іграх та жартах…

На думку більшості дослідників української старовини «Колодій» занурений своїми коріннями у дохристиянські часи, аж до матріархату. У святкуваннях «Колодія» простежуються елементи глибинних вірувань давніх українців, головними дієвими особами в яких були наші гонорові українські жінки. Ще з часів трипільської культури вареник був обрядовою стравою, пов`язаною з культом місяця, а саме з плодючістю та продовженням роду у  землеробських  та скотарських племен, що здавна населяли лісостеп України. З молодим місяцем, який символізував собою вареник, пов`язувались води, які відходили в жінки, коли вона народжувала, місячні жіночі цикли, та й саме жіноче лоно, на думку наших прадідів, нагадує форму молодого місяця.

З появою на небі молодого місяця наші прадіди конче мусили помолитись, аби добре велось цілий місяць. Щоб місяць сприяв добробуту людей, йому робили дарунок  у вигляді вареників. Начинка вареників мала магічне значення та символіку. Ще зовсім недавно, років 50-60 тому, на Київщині та Черкащині від старих людей можна було почути, наприклад, що вареники,  начинені пшоняною кашею, сприймались прадідами як символ майбутнього врожаю; начинка з грибів сприяла чоловічій силі, з риби – жіночій; вареники, начинені посіченими вареними курячими яйцями та зеленню, наділялися великою життєтворчою силою; вареники з маком уособлювали багатоманітність світів та зоряного світу; вареники з вишнями або дикими черешнями вважались чарівними… Особливе ж місце займали вареники з сиром, адже сир – продукт переробки молока, а молоко в уявленнях наших прадідів було символом примноження та достатку.

Саме тому, головною стравою на Масляну, тобто Колодій, на Україні  споконвіку і був вареник, а тиждень, коли їли вареники з сиром, називався «бабським».

Нижче наводимо описи цих свят, аби ви мали можливість порівняти.

Свято Колодія (Масляної) в Україні:

Тиждень Колодія (Масляної) називався «бабським тижнем». Тож продовж тижня, заздалегідь домовившись, жінки збиралися в шинку – «щоб поколодкувати», після цього, замовивши наливки, виголошували здравиці (тости) і вітали один одного. Все це носило жартівливий характер. Покараним дорослим чоловікам та жінкам за те, що не одружили у цьому році своїх дітей, прив’язували колодку до лівої ноги, а дівчатам та хлопцям на ліву руку або до пояса. Жіноцтво робило складчину  із принесеного сиру, вареників, масла, яєць і горілки. Кожному чоловіку чи парубку, хто на ту пору заходив до шинку, молодиці чіпляли колодку, заздалегідь заготовлену напередодні, за що він мав відкупитися поставивши могорич медовухою чи горілкою.

На Наддніпрянській Україні кожен день святкування Колодія, тобто Масляної, мав свої «іменні наклички».

В понеділок «колодка народилася»,
у вівторок «хрестилася»,
середа – «похрестини»,
в четвер – «помирала»,
в п’ятницю її «хоронили»,
а в суботу «оплакували».
В неділю, останній день Масляної, молодь «волочить колодку»! Співи, музики, танці тяглися аж до опівночі. Почастувавшись, гурт співав: «Чому мені горілочки не пити, коли в мене хорошії діти…».

История и традиции празднования Масленицы в России
(інформація взята з сучасних російських джерел)

… Суббота накануне масленой недели называлась “маленькой масленицей”. В этот день принято было поминать умерших родителей и родственников. Для них пекли специальное угощение – блины. Первый блин клали на божницу, слуховое окно или крышу, оставляли на могилах на кладбище, раздавали в церквях нищим, монахам и странникам. В воскресенье на заговенье перед Великим постом последний раз ели мясо. Основным угощением и символом Масленицы являются блины. Традиция печь блины в России сохранилась со времён поклонения языческим богам. Блины были главной обрядовой поминальной едой. До нашего времени в некоторых областях северной России сохранилось суеверие, когда перед похоронами на чело покойника клался блин. После похорон, этот поминальный блин родственники ухитрялись подсунуть священнику, чтобы он  его съел. Если батюшка съедал этот поминальный блин – усопшему Царствие Небесное. Это суеверие ещё раз подтверждает древнее  архаичное  дохристианское происхождение блинов как поминальной еды.

Вопреки широко распространённому мнению, блины не являются и никогда не являлись символом солнца у славянских народов. Блины у славян всегда были поминальным блюдом, поэтому они как нельзя кстати соответствуют поминальной сущности Масленицы.

Патриарх Адриан хотел уничтожить этот «бесовский праздник», но не успел, однако сократил время его на 8 дней.

Праздновать Масленицу начинали с понедельника следующей недели.

Для всего русского населения семь масленичных дней были самым веселым и любимым временем в году. Народ ласково называл этот праздник “касаточка”, “сахарные уста”, “целовальница”, “честная масленица”, “веселая”, “пеpепелочка”, “объедуха”.

Масленица на протяжении многих веков сохранила характер народного гулянья. Символом Масленицы было чучело из соломы, обряженное в женские одежды, с которым вместе веселились, а затем сжигали на костре вместе с блином, которое чучело держало в руке. Все традиции Масленицы направлены на то, чтобы похоронить зиму, то есть сжечь на костре чучело зимы. Этот обряд есть не что иное как реконструкция древнего погребального языческого обряда племён, населявших северо-восток России до принятия ими Христианства. 

Основным угощением и символом Масленицы являются блины. Их пекут каждый день с понедельника, но особенно много ‑ с четверга по воскресенье.

Вся неделя на масленицу именовалась не иначе как “честная, широкая, веселая, боярыня-масленица, госпожа масленица”. Каждый день недели имеет свое название, которое говорит о том, что в этот день нужно делать.

Понедельник – “встреча” праздника. Дети делали утром соломенное чучело Масленицы, наряжали его и все вместе возили по улицам.
Вторник – “заигрыш”. В этот день начинаются веселые игры. С утра девицы и молодцы катались на ледяных горах, ели блины.
Среда – “лакомка”. На первом месте в ряду угощений, конечно же, блины.
Четверг – “разгуляй”. Песни, пляски, угощение друг друга водкой, бражкой, ну и, конечно же, блинами.
Пятница – “тещины вечера”, когда зять едет “к теще на блины”.
Суббота – “золовкины посиделки”. В этот день ходят в гости ко всем родственникам, и угощаются блинами, поминая усопших родственников.
Воскресенье – это заключительный “прощеный день”, когда просят прощения у родных и знакомых за обиды и после этого, как правило, пьют водку, бражку, весело поют и пляшут, тем самым провожая (хороня) широкую Масленицу.

В этот день на огромном костре сжигают соломенное чучело, олицетворяющее умирающую зиму. Его устанавливают в центре костровой площадки и прощаются с ним шутками, песнями, танцами. Ругают зиму за морозы и зимний голод и благодарят за веселые зимние забавы, поминая умершую зиму водкой  и поеданием блинов. Это ещё раз подтверждает, что блины являются древней ритуальной поминальной едой, со времён поклонения языческим божествам… После этого чучело поджигают под веселые возгласы и песни. Когда же зима сгорит, завершает праздник финальная забава: молодежь прыгает через костер.

Прощание с Масленицей завершалось в первый день Великого поста – Чистый понедельник, который считали днем очищения от греха и скоромной пищи.

Хочемо звернути увагу, що російська Масляна стоїть в одному ряду із іншими запозиченими чужинськими святами як то: Хеллоуін, святого Валентина та ін.. Між тим, прадавнє українське свято Колодій (Масляна) не має аналогів у наших сусідів, цебто не запозичене, а відтак потребує нашого всебічного захисту та підтримки.

Давайте спільно відроджувати наше давнє українське жіноче свято Колодій!

Чому мені наливочки не пити, коли в мене хорошії діти!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

150грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнВимушені переселенці
  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
    Крім організованих груп
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани війни з Росією
    та їхні діти. За наявності посвідчення учасника бойових дій (УБД)

Придбати квитки

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»