Звернення гетьмана Івана Мазепи до козаків у 1709 році.

«Ми стоїмо тепер, Братіє, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо шляху для себе надійного, щоб їх обминути. Воюючі між собою монархи, що наблизили театр війни до границь наших, до того розлючені один на одного, що підвладні їм народи терплять уже і ще перетерплять безодню лиха незмірну, а ми між ними є точка, або ціль всього нещастя. Обидва вони, через свавільство своє і привласнення необмеженої влади, подобляться найстрашнішим деспотам, яких вся Азія і Африка навряд чи коли спороджувала. І тому подоланий з них і повалений зруйнує собою державу свою і оберне її нанівець. Жереб держав тих визначила наперед доля рішитися в нашій отчизні і на очах наших, і нам, бачивши загрозу тую, що зібралася над головами нашими, як не помислити й не подумати про себе самих? … А як допустити Царя Російського вийти переможцем, то вже лиха година прийде до нас од самого Царя того; бо ви бачите, що хоч він походить од коліна, вибраного народом з Дворянства свого, але, прибравши собі владу необмежену, карає народ той свавільно, і не тільки свобода та добро народне, але й саме життя його підбиті єдиній волі та забаганці Царській. Бачили ви і наслідки деспотизму того, яким він винищив численні родини найбільш варварськими карами за провини, стягнені наклепом та вимушені тиранськими тортурами, що їх ніякий народ стерпіти й перетерпіти не годен. Початок спільних недуг наших зазнав я на самому собі. Вам-бо відомо, що за відмову мою в задумах його, убивчих для нашої отчизни, вибито мене по щоках, як безчесну блудницю. І хто ж тут не признає, що тиран, який образив так ганебно особу, що репрезентує націю, вважає, звичайно, членів її за худобу нетямущу і свій послід?

Та й справді за таких їх уважає, коли посланого до нього депутата всенародного Войнаровського із скаргою на зухвальства та звірства, чинені безустанно народові од військ Московських, і з проханням потвердити договірні статті, при віданні Хмельницького уложені, яких він ще не потверджував, а повинен за тими ж договорами потвердити, він прийняв поличниками й тюрмою і вислати хотів був на шибеницю, від якої врятувався той лише втечею. Отже, зостається нам, Братіє, з видимих зол, які нас спіткали, вибрати менше, щоб нащадки наші, кинуті в рабство нашою неключимістю, наріканнями своїми та прокляттями нас не обтяжили.»

У програмі заходу: аби всі навіч переконалися, що українці – козацька  нація, на ярмарковому майдані буде проведено козацькі ігри, забави, змагання та випробування від козаків та козачок  «Мамаєвої Слободи» з цінними та смачними призами, а також відбуватиметься ярмарок народних майстрів.

Для гостей на майдані «Мамаєвої Слободи» готуватиметься знаменитий козацький куліш. Охочі зможуть взяти особисту участь у різноманітних розвагах та пустощах… Ви запросто, якщо у дітей Вашого батька кишка не тонка, зможете залізти на величезного п’ятиметрового стовпа, або ж помірятись із козаками вправністю за кухоль пива.

Крім того, охочі зможуть взяти участь у майстер-класах зі:

·        стрільби з лука;

·        катанні на коні;

·        ковальства;

·        ткацтва;

·        виготовлення ляльки-мотанки.

Для бажаючих забронювати столик в «Шинку – коса над чаркою» тел.: 044-361-98-48; 066-091-12-79. Електронна адреса: mamayevasloboda@gmail.com

Початок заходів 23 та 24 серпня 2014 року о 12-00.

Дрес-код заходу – вишиванка.

Чекаємо на тих, у кого в жилах ще нуртує горда козацька кров!

Отож, давайте доведемо, що: «Козацькому роду – нема переводу!».

Молитва до ікони Богородиці Слобідської Цариці козацької

О Пречистая Діво, Мати Господа Всевишніх сил, Неба і землі козацької Царице, Богохранимого стольного града Києва і всієї держави нашої України-Руси – Всемогутня Заступнице! Прийми всехвальні й подячні піснеспіви ці від нас, недостойних рабів Твоїх, і піднеси молитви наші до Престолу Бога і Сина Твого, щоби був милостивим до неправд наших і послав благодать Свою до тих, хто шанує Всечесне ім’я Твоє і з вірою та любов’ю вклоняється благовісній іконі Твоїй. Бо ми недостойні помилувані Ним бути, якщо не Ти ублагаєш Його за нас, Владичице, бо є все Тобі можливим від Нього. Через це вдаємося до Тебе як до певної і скорої Заступниці нашої. Почуй нас, що молимося Тобі, осіни нас Всемогутньою Покровою Твоєю і виблагай в Бога і Сина Твого: священикам нашим – ревність і піклування про душі наші, державцям – мудрість і силу, суддям – правду і безсторонність, відвагу і наснагу козакам, шлюбний Покров молодим подружжям та збереження їх у вірності та цнотливості, родинам – любов та злагоду, дітям – слухняність, ображеним – терпимість, кривдникам – страх Божий, тим хто у скорботі – душевний спокій, веселим – стриманість, а всім нам – Духа розуму і благочестя, Духа милосердя і покірності, Духа чистоти та правди. О, Владичице Пресвятая, змилуйся над немічними людьми твоїми, позбав нас зневіри, відчаю, гніву, ворожнечі, недовір’я, заздрощів, наклепу, ненависті, марнославства і гордощів бісівських, а відтак зглянься на всіх нас милістю Твого заступництва. Підійми нас із глибини гріховної і просвіти сердечні очі наші, щоби бачити Спасіння. Будь милосердною і тут, і там: як на стороні земного буття, так і на Страшному Суді Сина Твого. А тих, хто з вірою і каяттям від життя цього відійшли – отців і братів наших, вікопомних князів і гетьманів, душі славних козаків-лицарів Війська Запорозького Низового – у вічному житті з янголами й усіма святими жити сподоби. Ти після Бога перша наша Надія і Заступниця всіх, хто прибігає до тебе з вірою. Збережи соборність землі нашої Україноруської, покрий нас Святим Твоїм Омофором від зазіхання злих нечистих сил та усякого супостата, нехай буде в країні нашій правда Господня, та хай збережуться в народі нашому святодідівська мова та звичаї. Бо молимося до Тебе Пречиста і Непорочна Діво як до Всемогутньої Заступниці та Винуватиці спасіння нашого і величаємо Святе та Величне ім’я Отця і Сина і Святого Духа в Троїці славимого і поклоняємого Бога, нині і повсякчас і навіки віків. Амінь.